Дякувати Богу, у нас є пам*ять.

А насправді ж то бачились вони надто рідко, як для таких палких на вірність людей. Завжди хочеться всіх і все ідеалізувати, та вони були найкращі, вони і є найкращі й по сьогодні. От коли вони зустрічаються десь на квартирі, чи в кав*ярні, чи в пабі довго розмовляють, один поперед одного викрикують спільні смішні спогади, п*яніють чи то від слів, чи то від випивки, і все згадують.

В них немає майбутнього, їх давно не поєднує теперішнє, зустрічі стали несамовито рідкими та коли випадає на долю момент зустрітись, вони поринають в спогади, в них було чудове минуле, воно було справжнє, гірке, смішне, завжди наповнене пригод, кохання та розпачу, все як треба, все як у справжніх друзів.

Це сьогодні вони наче чужі один одному, це сьогодні в кожного своє життя, в кожного свої нові історії, зі своїми новими друзями. Дико, що навіть ревнощі не тривожать, бо всі звикли, бо всі подорослішали, роз*їхались, розбрелись хто куди. І хвала та дяка всім, за ті рідкі та напрочуд теплі зустрічі.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

w

З’єднання з %s