Колись буде так

Одного разу, ти прокинешся зранку і скажеш собі: “Все, я готова”. Завариш горнятко кави, приготуєш, як завжди, пригорілі сирники, котрі в тебе рідко, дуже рідко виходять. Приведеш себе в порядок, і більше ніколи не станеш колишньою. Все тому, що того одного ранку, навіть, можливо, якоїсь рокової ночі, ти пізнаєш власну істину, від чого тобі стане нестерпно пусто, від чого тобі забракне терпіння. Так, ти захочеш все змінити. Ти захочеш все перекреслити, все забути, відкрити нову книжку з пустою палітуркою і заповняти її, немов нове життя. Того ж дня, а він, обов`язково буде доленосним, ти зістрижеш волосся, як змарнілі дні, ти одягнеш зовсім інші речі і почнеш нову дорогу. На таке не кожен здатний, точніше, навіть, на таке здатні одиниці і в той день ти ввійдеш в їхні ряди, і будеш вийнятком. Називай це, як хочеш, але твоя чаша вже наполовину повна, а може, наполовину пуста, та зачекай ще трішки, і вона переллє через край терпіння. Тобі не захочеться нічого пояснювати, всі слова зненацька втратять свою цінність, буде просто нова мета, інший погляд , буде весь всесвіт відкритий перед тобою і ти зрозумієш, в людини є лише одне життя, обмежена кількість днів і безодня з мрій та цілей. Так буває, що іноді приходить усвідомлення, наче ти потрапила не в ту лунку, не в ту тарілку, не в ту роль. Що це все не про тебе, що потрібно переграти дубль, переписати абзац. Таке буває тільки раз в житті, не правда, таке буває щомиті, потрібно просто прийняти це. А ти приймеш. Одного разу ти все приймеш. Це, лише, зараз ти наповнюєш себе словами, якимись відмовками, виправданнями, всьому шукаєш пояснення.  Думки матеріальні, люди залежні, світ складний та сьогодні ти вже не та, що вчора, і хто знає, можливо завтра настане той роковий день і ти приймеш себе такою, якою ти була насправді до того, як увійшла не в свою роль.

Це сьогодні ти ще не віриш в себе, а значить не віриш ні в кого. Тобі здається, що все виходить тільки в щасливчиків,а ти просто примара серед всіх. Наче успіхів добиваються “вищі” люди, наче все так просто в інших і так нереально в тебе. “Затюкана”. Ти обростаєш комплексами. Ти вирощуєш невіру. Та так буде не завжди. Він, вони, вона всі потроху будуть відкривати тебе світові, точніше, відкривати тобі світ. І ти запалишся. Одного дня, чи то пак вечора ти все зрозумієш. Відкриєшся і назавжди станеш іншою. Собою. Справжньою. Відчуєш життя і будеш його смакувати.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s